Гол Адриана Пуканыча на предпоследней минуте матча подарил Ильичевцу архиважную победу над Закарпатьем!
Важко переживати такі поєдинки, якщо ти вболівальник переможеної команди. А тим паче, писати про них. Однак, спорт одна з небагатьох галузей в нашій країні, де справедливість в підсумковому результаті все таки торжествує. Іллічівець переміг справедливо, але не зовсім логічно. Як то кажуть, хто господарям лікар в ситуації, коли команда грає весь перший тайм в більшості, при цьому нападники якої не влучають практично в порожні ворота?!
Впевнений, в Україні росте перспективний тренер. Сьогоднішню перемогу гостей не інакше як тренерською, не назвеш. Після вилучення Шмакова, Ілля Близнюк настільки грамотно перебудував дії свого колективу, що важко було орієнтуватися кого все ж таки більше . Плюс, вразили морально-вольові якості гостей.
Знову доводиться говорити про поле. За зізнанням Близнюка, гості приїхали в Ужгород за дві доби до поєдинку щоб поглянути на стан газону, і м’яко кажучи розчарувалися. Закарпатські дощі як ніде в Україні щедрі, а цього листопада вони, здається, побили всі рекорди. Комбінаційний футбол на такій траві показувати важко, і це стало зрозуміло з перших хвилин гри. Йшла типова гра чемпіонату України – боротьба, самовіддача всіх 22-ох футболістів, і мінімум гри у футбол.
Гості в дебюті гри виглядали цікавіше, але не настільки щоб когось виділяти. На 5 хвилині Кривошеєнко не погано скидував м’яч під удар Ярошенку, але той в метрах з десяти влучив в захисника. Закарпаття перший удар в ствір воріт нанесло тільки на 23 хвилині. На 32 хвилині то й же Кривошеєнко з свого флангу обвідним ударом не погано крутив в дальню дев’ятку, але по воротам не влучив. Далі черга створювати моменти дійшла до господарів. Виділявся Ксьонз, але що з цим парубком сталося в другому таймі – загадка. На 40 хвилині Павло черговим рейдом по правому краю обіграв трьох захисників гостей і чудово прострілив на Тимченка. Той вирішив зіграти нестандартно, пробивши п’ятою перед воротам суперника прямо в руки Романенку.
Другий тайм розпочався з вилученням у складі гостей. Шмаков впав у чужій штрафній, і замість пенальті отримав цілком справедливу жовту за симуляцію. Вона в нього виявилася другою. Всім відомо, Євген футболіст не простий, не даремно ж змінює команди як рукавички, тому середні пальці і гучні матюки закарпатську торсиду не здивували.
Вилучення, як не дивно, не вплинуло на емоції господарів. Гра перемістилася на половину поля команди Близнюка, але тривіальні навіси з флангів і закидання центребків Закарпаття нічим не здивували маріупольську команду. На 60 хвилині Невуче після подачі Трішовича пробивав головою практично в порожні ворота, але в рамку не потрапив.
Розчарував вболівальників Гомес, вихід якого в другому таймі абсолютно не підсилив командні дії. Нижче всого рівня зіграли Трішович і Тимченко, в діях яких простежувалася прямолінійність. Гості за рахунок Пуканича і Ярошенка намагалися потримати круглого в центрі поля. Коли Абросимов почав поглядати на власний секундомір, гостям вдалася блискуча контратака. Ярошенко майстерно вивів Пуканича сам-на-сам з Бабенком, чим корінний закарпатець люб’язно скористався. Деморалізовані закарпатці могли пропустити ще, але Бабенко виручив після удару Мельника.
Не хочеться передавати ті слова, якими закарпатські вболівальники «нагороджували» команду і тренерський штаб після гри. Не гарно це друзі, як на мене…